Шановні жителі Чорнобаївської громади!
Є дати, які не про офіційність і не про урочистість. Вони про тишу. Про пам’ять. Про відповідальність перед тими, хто вже ніколи не повернеться додому.
29 серпня Україна вшановує своїх Захисників і Захисниць, які поклали життя за свободу нашої держави. Саме цього дня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок сучасної історії — Іловайськ, де у 2014 році сотні українських воїнів, виходячи «зеленим коридором», були підступно розстріляні російськими військами. Ця трагедія назавжди стала символом великої ціни, яку Україна платить за право бути вільною.
Але історія боротьби українців за свою землю почалася не у 2014 році і навіть не у 2022-му. Вона триває століттями. Наші предки боронили українську землю в лавах козацтва, січових стрільців, воїнів Армії Української Народної Республіки, Української повстанської армії. Кожне покоління мало своїх Героїв. І сьогодні новітню історію України пишуть наші Захисники — ті, хто став на оборону держави зі зброєю в руках, не вагаючись, коли над Батьківщиною нависла смертельна загроза.
Для Чорнобаївської громади ця війна також має свої імена. Це наші земляки, яких ми знали особисто. Люди, з якими працювали, навчалися, жили поруч. Вони мріяли, будували плани, виховували дітей, любили свою землю. Та понад усе вони любили Україну і стали її щитом.
Ми вшановуємо наших Героїв не лише у пам’ятні дати. Щоранку о дев’ятій годині громада схиляє голови під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Ми зустрічаємо полеглих Героїв живими коридорами, стоячи на колінах. Ми підтримуємо їхні родини, приходимо до місць поховань з квітами та вічним болем у серці, відкриваємо меморіальні дошки, пишемо «Книгу Пам’яті», збираємось у спільному горі на « Алеях Пам’яті», розповідаємо про подвиг земляків - Героїв дітям. Бо пам’ять — це не слова. Це наші щоденні вчинки.
Сьогодні у Чорнобаївській громаді 103 рази пролунав Дзвін пам’яті. Сто три удари, що відгукнулись у серці кожного. Кожен його звук — це мовчазне «дякуємо». Кожен удар — це нагадування про життя, віддані за наше право бачити український прапор над рідною землею, чути українську мову, жити у своїй незалежній державі.
Ми не маємо права звикнути до втрат. Не маємо права дозволити часу стерти обличчя наших Героїв чи їхні імена. Поки ми пам’ятаємо — вони живуть у наших серцях, у наших справах, у майбутньому України, яке вони вибороли для нас ціною власного життя.
Схиляю голову перед світлою пам’яттю всіх полеглих Захисників і Захисниць України. Висловлюю щиру вдячність їхнім родинам, які несуть найважчий тягар цієї війни. Нехай вони завжди відчувають підтримку громади й усієї України.
Водночас ми дякуємо всім воїнам, які сьогодні продовжують боронити Україну, адже саме завдяки їм наша громада живе, працює і виховує дітей.
Наша спільна справа — бути гідними їхнього подвигу. Працювати для розвитку громади, допомагати військовим, підтримувати ветеранів, виховувати дітей у любові до рідної землі та берегти єдність. Адже саме за це вони віддали своє життя.
Вічна пам’ять усім, хто загинув за Україну.
Вічна слава Героям.
З болем і скорботою-
Чорнобаївський селищний голова Сергій ЛЮБИВИЙ
