Вшануймо жертв концтаборів
11 квітня 1945 року, 75 років тому, в’язні Бухенвальду почали боротьбу проти гітлерівців, організувавши інтернаціональне повстання. Серед ув'язнених тієї жорстокої катівні були люди, які, попри голод, тяжку працю, знущання та звіряче поводження, знайшли у собі сили та підпільно організували збройне повстання.
Слід зазначити, що підпільні організації в'язнів концтаборів Бухенвальду діяли в багатьох концтаборах. Але, серйозне збройне повстання відбулося лише у Бухенвальді. У підпіллі, на той час, діяло 178 бойових груп, третина з яких – люди колишнього Радянського Союзу. Інші підпільні організації - німці, австрійці, французи, югослави, голландці, чехи, словаки, поляки, іспанці, бельгійці та італійці.
Здається, це було так давно, та всі жертви концтаборів, попри солідний вік, пам’ятають часи неволі і жорстоких знущань. Дехто із них, назавжди, вкарбував у пам’яті своєрідний девіз Бухенвальду, яким став вислів Цицерона та «красувався» на головних воротах - «Jedem das Seine», що в перекладі означає: «Кожному – своє». Вони – герої, які не здалися та змогли пройти крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей - справжні уроки мужності для молодого покоління.
На Нюрнберзькому процесі, в 1946 році, Міжнародний трибунал визнав, що ув'язнення в неволі мирних громадян іноземних держав, так само як і використання в примусовому порядку їх праці в інтересах Німеччини, є не тільки військовим злочином. Воно було кваліфіковано як злочин проти людства.
В Чорнобаї проживає колишня жертва концтабору Аушвіц-Біркенау, який було створено 
спеціально для фізичного знущання та знищення цілих народів - Кривошея Варвара Федорівна.
Перебуваючи в «таборі смерті» з квітня 1943 року по серпень 1945 року, вона пережила голод та тяжку працю. Варвара Федорівна була серед в’язнів, яких цілодобово використовували в якості робочої сили. Вона змогла вижити в тих умовах, де були оснащені газові камери, душогубки та використовувалися секретні засоби масового винищення людей.
У повоєнний період, із 1946 року Варвара Кривошея працювала медичним працівником в Малоканівецькій лікарні, а з вересня 1959 року працювала в Чорнобаївській районній лікарні, і в 1983 році пішла на заслужений відпочинок.
З нагоди вшанування в’язнів нацистських концтаборів, селищний голова Алла Мірошниченко та перший заступник голови районної державної адміністрації Валентина Стилик відвідали Варвару Федорівну, побажали їй здоров’я та довголіття, подякували за мужність та відвагу.
Для людей, які пройшли всі жахи війни, найголовніша цінність - мир. З кожним роком події Другої світової війни на крок, на ще одну перегорнуту сторінку віддаляються від нас. Але забути звитягу батьків, дідів та прадідів неможливо. На жаль, усе менше серед нас людей, які вижили після тортур фашистських концтаборів, але пам'ять про них живе.
Лише зберігаючи пам'ять про ті страшні події, віддаючи шану загиблим та тим, хто зміг вижити в «таборах смерті», можна сподіватися на те, що в людській історії подібне не повториться ніколи!
