РУБРИКА «НАШІ ГЕРОЇ»
Він був одним із перших…
Стоїть солдат на сході України,
Це чийсь синок, чи внук, а може брат
Та перш за все – це захисник країни
Хоч не хотів він зброю в руки брать…
Літопис нашого народу нараховує чимало кривавих сторінок. І одна з них - війна на Сході. Сотні справжніх патріотів віддали своє життя в боротьбі із зовнішньою агресією та сепаратизмом. В Незалежній державі народилося і виросло нове покоління, яке має своє бачення та не боїться відстоювати свої переконання – жити у вільній Незалежній Державі. Черговий раз пересвідчуємось, що справжній патріотизм – це не емоційний прояв справедливого гніву до загарбників та гарні промови про любов до України, а спокійна професійна праця кожного на своєму місці. Вона, і тільки вона, наблизить нашу перемогу над віроломним і жорстоким ворогом.
Підтвердженням цього є життєвий шлях нашого земляка – Зіненка Михайла Григоровича. Його доля – це доля багатьох молодих чоловіків, які захищали і захищають свою Вітчизну, нас з вами. Прості українські хлопці, які виросли в мирний час, були далекі від думок, що їм теж, як дідам і батькам, доведеться брати в руки зброю…
У їхній свідомості є чітке визначення, країна – це перш за все люди, які залишились вдома і які її захищають. Мужність, героїзм та самопожертва багатьох воїнів-українців, які відстоювали і відстоюють незалежність своєї Батьківщини в АТО та ООС, об залізну стійкість яких в безсилій люті розбиваються атаки терористів та найманців, що найкраще підтверджують ці слова. Але героїзм проявляється не тільки у відкритому бою з ворогом, це – крім усього, повсякденна, чесна і професійна робота в умовах постійної смертельної небезпеки.
Наш земляк Зіненко Михайло Григорович був серед перших, хто встав на захист України від зовнішньої агресії.
Михайло народився 31 травня 1975 року у селі Старий Іржавець, Оржицького району Полтавської області. Звичайна біографія, яка не віщувала якихось крутих зламів – до десятого класу навчався в середній школі. З 1993 по 1994 роки була служба в лавах Збройних Сил України. В 2002 році переїжджає жити до с.Веселий Хутір, де працював в місцевому господарстві трактористом.
4 вересня 2014 року Михайло Григорович Зіненко отримав повістку з військкомату і з того часу в його житті розпочалися військові будні. Шлях військової частини Михайла Зіненка проліг на Схід України – в Донецьку та Луганську області, де в цей час точилися запеклі бої з сепаратистами та найманцями. Служба була відповідальною і складною у молодого сержанта, командира взводу, радіо телефоніста – планшетиста у відділенні управління зенітної ракетної артилерійної батареї, зенітно – артилерійського дивізіону військової частини В1688.
А вдруге доля привела нашого земляка на цю згорьовану запеклими боями землю вже на службі за контрактом. Зараз Михайло Григорович мирно працює у селі Веселий Хутір. Гордістю батька є його два сини Владислав та Олександр. Владислав продовжує справу батька, зараз успішно навчається у Київському ВІТІ з 2020 року і мріє в майбутньому стати військовим.
