День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни
22 червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Під час Другої світової війни військові дії на території України тривали кілька довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не судилось дожити до перемоги. Ми не забули !
Кожен раз в цей День ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом визволяв Україну. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані німецькими окупантами - загарбниками.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Ми пам’ятаємо!
Незламний український народ вистояв проти гітлерівського нацизму в роки Другої світової війни спільно з народами і країнами Європи і світу.
Нажаль, зараз у 21 столітті, Україна переживає таку ж повномасштабну агресію тільки вже військ російської федерації. Населені пункти України знову у вогні, гинуть цивільні, діти, військові. Зруйновані будинки, школи, лікарні, міста і села.
Онуки і правнуки ветеранів Другої світової війни, гідні їх подвигів - нащадки сьогодні зі зброєю в руках дають гідну відсіч російському агресору. Ми захищаємо свою Україну від загарбників і нас в цій нелегкій запеклій боротьбі підтримують народи і країни Європи і світу - агресор буде покараний.
Українців не здолати! Ми віримо в Збройні Сили України! Ми віримо в силу українського народу, міць духу кожного українського воїна-захисника!
Україна обов’язково переможе!
Слава Україні!
Героям Слава!
