На Чорнобаївщині попрощалися з героєм-оборонцем.
Сьогодні Чорнобаївщина знову в жалобі. 31 серпня, в селищі Чорнобай відбулася церемонія прощання із загиблим старшим стрільцем взводу охорони роти охорони першого відділу Золотоніського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, старшим солдатом КУЗЬМЕНКОМ ВІКТОРОМ ЛЕОНІДОВИЧЕМ, який захищав Батьківщину та всіх українців від підступного та безжального ворога – росії.
Загиблого Героя зустрічали зі сльозами на очах, скорботою та біллю від непоправної втрати, з квітами та на колінах, щоб віддати належну шану та провести в останню путь.
Народився Віктор 28 листопада 1982 року на Житомирщині. В 1987 році родина переїхала в селище Чорнобай. Навчався в Чорнобаївський середній школі №1. Дружелюбний, активний, веселий, любив спорт, завжди на позитиві… Саме таким його пам’ятають вчителі, однокласники та друзі.
У 2001 році був призваний на військову службу. В 2005 році закінчив Березоворудський державний аграрний технікум. В 2006 переїхав в Київ, працював майстром по високо-монтажних роботах. В 2013 році одружився, народилася донька Настя.
З перших днів війни став на захист рідної землі. Віктор неодноразово говорив: «Хто, як не ми?..». 26 серпня біля населеного пункту Бахмут Донецької області загинув внаслідок ракетного обстрілу під час виконання бойового завдання, був вірний військовій присязі.
Провести в останню путь бійця прийшли побратими, Чорнобаївський селищний голова Сергій Любивий, голова Золотоніської районної військової адміністрації Ірина Тернова, голова Золотоніської районної ради Борис Євмина, начальник першого відділу Золотоніського районного ТЦК та СП майор Володимир Мироненко, заступники Чорнобаївського селищного голови та керівники і працівники всіх структурних підрозділів Чорнобаївської селищної ради, жителі Чорнобаївської громади, отець Михайло, протоієрей, благочинний Чорнобаївського округу ПЦУ, отець Микола, протоієрей ПЦУ.
Від всієї громади слова співчуття рідним Героя висловив селищний голова Сергій Любивий:
— 189 день війни... 189 днів боротьби, витривалості і незламності... Майже 500 захисників з громади боронять українську землю, кордони, цілісність та суверенітет. І сьогодні ввосьме Чорнобаївщина на колінах зустрічає свого Героя, в скорботі схиливши низько голови і іще з більшою ненавистю до ворога... Тяжко говорити... Тяжко говорити, коли слова застрягають в горлі.
Невимовно боляче зустрічати наших Героїв у домовині... Клята війна забирає найкращих. На жаль, ціна майбутнього наших дітей – це тисячі життів наших захисників, сотні тисяч покалічених фізично і морально душ. Віктор Кузьменко загинув за мирне майбутнє кожного з нас.
Прийміть щирі співчуття батьки, дружина, маленька донечка, рідні, близькі, друзі Віктора.... Слова безсилі... Лише час трохи приглушить нестерпний біль... Усі сьогодні поділяють ваше горе, сумують разом з вами та підтримують вас у годину скорботи.
Напривеликий жаль, Герої помирають... Пам'ять про них житиме вічно!
Слава Україні!
Героям слава!
