Шановні учасники бойових дій на території інших держав, ветерани Афганської війни!
15 лютого - 36 річниця виведення військ з Афганістану. Саме цього дня 1989 року останній солдат покинув випалену пекучим сонцем країну, гідно виконавши військовий обов’язок. В цей пам’ятний день ми також засвідчуємо глибоку повагу людям, яким довелося в мирні роки виконувати нелегкий інтернаціональний обов’язок і в інших «гарячих точках»: Чехія, Югославія, Куба, Ангола та інших країнах світу.
І хоч назавжди було закрито сторінку цього героїчного та драматичного літопису, але й через плин часу про ті чужі війни нагадують обеліски на могилах юнаків, яким не судилося повернутися до рідних домівок. Десятирічна війна в Афганістані – велика трагедія. Вона залишила важкі спогади військовим. Омила сльозами їхні родини, що чекали вдома. Через пекло Афганістану пройшли сотні тисяч українських військових. Війна забрала чотири тисячі життів. Складні випробування збройними конфліктами довелося пройти і нашим землякам. На жаль, 3 миротворців з Чорнобаївської громади не повернулися додому з далекого Афганістану: Олександр Татаровський з Богодухівки, Володимир Мироненко з Лукашівки та Борис Гриценко з Малої Бурімки. Ми зазнали непоправних втрат і в інших воєнних конфліктах. Уродженець с. Малі Канівці прапорщик Григорій Іванович Скакун отримав смертельні поранення в Анголі і помер у березні 1979 року. За десять років до цього пішов з життя наш земляк-прикордонник, уродженець села Хрестителеве – полковник Микола Павлович Подрига. Безмежна шана всім учасникам бойових дій, яких не стало вже після повернення додому.
Час непідвладний викреслити з нашої пам’яті приклади гідності, хоробрості, сміливості та вірності військовому обов’язку. Час і досі не загоїв рани учасників тих жорстоких війн, які живуть і працюють в Чорнобаївській громаді, ніколи не забуваючи про біль та загиблих на чужій землі друзів і побратимів. Вічна пам’ять всім воїнам, які загинули, захищаючи життя людей, що прагнули жити у мирі і злагоді.
Нині в громаді проживають 83 воїни - миротворці. Не зважаючи на нагороди, заслуги та звання, усі Ви – приклад мужності і відваги. Головна Ваша нагорода – життя та пам’ять!
І через роки ви продовжуєте відстоювати право людей на волю: миротворці з досвідом одними з перших стали на захист України від російської навали. За рідну землю воюють з окупантами Хмара Артур Іванович з Малих Канівець, Макаренко Олександр Іванович з Мохнача та Сіденко Василь Миколайович з села Хрестителеве.
Висловлюю безмежну вдячність всім бійцям - захисникам, які в лавах Збройних Сил боронять волю і незалежність України та дають нам можливість жити і працювати задля перемоги.
Щиро бажаю кожному з вас, шановні учасники бойових дій на території інших держав, міцного здоров’я та довгих років життя, достатку, злагоди в родинах, щастя і добра.
Нехай завжди над нами буде мирне небо!
З повагою -
Чорнобаївський селищний голова Сергій ЛЮБИВИЙ
